Пiд крижаним щитом (на украинском языке) - Василий Бережной

Розмiри зали вражаючi. З одного її кiнця не можна розгледiти другого. А стеля... Задерши голови, Никифор i Уранос побачили над собою небо! Так, так, густо-синє, майже чорне, небо, всiяне зорями! Он i Пiвденний хрест... Так нiби над головою немає багатокiлометрової товщi криги, а лише бездонне провалля неба, мовчазний i холодний космос. Та придивившись, Никифор помiтив сiтку координат, що бiлою павутинкою розкреслила темний оксамит неба.

Так що ж це таке? Елiпсоїдна зала нагадує кабiну повiтряного лайнера, збiльшену в тисячi разiв. Але до чого тут кабiна?

Уранос пiшов до середини зали, час од часу пiдносячи лiву руку до обличчя. Никифор поволi рушив попiд стiною, розглядаючи нагромадження якихось пристроїв, що тяглися на кiлька десяткiв метрiв. Це був хаос форм i кольорiв - чорнi зрiзанi пiрамiди, що переходять у червонi довжелезнi цилiндри, синi куби з якимись голубими наростами, всiлякi призми, багатогранники, прозорi, нiби склянi, кулi - величезнi i зовсiм маленькi... Яке їхнє призначення? Хто i коли змонтував усе це тут? Адже людська цивiлiзацiя не вiдає про цi таємничi установки. I чи вони й тепер працюють, чи зупинилися?

Запитання, запитання... У Никифора вiд них аж почало гудiти в головi. Дiйшовши до протилежного кiнця зали, вiн зупинився ще бiльш вражений. Угорi, не прикрiплене нi до чого, просто в повiтрi ледь помiтно похитується напiвпрозоре веретеноподiбне голубе тiло з багатьма свiтними точками. Никифор, задерши голову, потирав чоло: чим воно тримається? Магнiтними силовими лiнiями? Що все це означає?

I тут перед внутрiшнiм зором Никифора постали яскравi, як дiйснiсть, хоча уривчастi, хаотичнi картини.

...Древня цивiлiзацiя зеленої, теплої Антарктиди. Енергетична станцiя. Потiм катаклiзм - чи Мiсяць наблизився, чи якесь iнше небесне тiло, але змiнився нахил земної осi, i континент швидко почав замерзати...

...Обсерваторiя прихiдцiв iз космосу. Може, звiдси вони протягом тисячолiть вивчають Землю. Вважають за недоцiльне вступати в контакт iз людьми, їх цiкавить планета...

...Генератор магнiтного поля. Сконструювали, може, тi, що полишили колону iз чистого залiза в Iндiї...

Никифор прикипiв поглядом до голубуватого "веретена". Так... Вiд здогаду йому мороз пiшов поза шкiрою. А що, як це кабiна космiчного корабля, який зветься Землею? А чому б i нi? Високоцивiлiзованi мислячi iстоти могли вирушити вiд свого "аварiйного" свiтила до iншої, стацiонарної, врiвноваженої зорi i причалили до Сонця. На цiй орбiтi був Мiсяць, вiн поступився, ставши супутником... Можливий i такий варiант: давнi високорозвинутi земляни переводили планету на оптимальну орбiту. Або сконструювали цю установку на випадок загрозливого посилення сонячної активностi...

Ярковий уявив собi, що станеться, коли ось зараз, ну, через годину, вiн оголосить усьому свiтовi про це вiдкриття! Побачимо ще, яка доля спiткає Антарктиду. Еге, тут треба обережно! А то: "Розтопити кригу!" А може, ця крига...

- Генрiху, агов!

Уранос рушив до нього дрiбненькими кроками - зовсiм мiзерний у цьому велетенському просторi, який важко й назвати примiщенням.

- Слухай, що ти думаєш про все це?

Зеленкуватi Ураносовi очi зблиснули:

- А ти?

- Я гадаю, що це... рушiйний агрегат планети.

- А я в цьому переконаний, - урочисто сказав Уранос, i обличчя йому пересмикнулося. - Модель Галактики, прилади космiчної навiгацiї, рiзноманiтнi обсерваторiї. Це - головна зала, очевидно, пульт керування...

Вiн швидко попрямував до геометричної мозаїки, на яку Ник спершу не звернув особливої уваги. Тепер почав придивлятися: невже це не просто витвiр мистецтва? Тут же всi кольори спектра... Що означають отi пунктирнi кривi? Може, це своєрiдне письмо?..

Уранос пильно оглянув панель, нахилився, наче принюхуючись. О, дiстав з кишенi чорного цилiндрика i наставив на мозаїку. Вiн так себе поводив, наче тут бiльше нiкого не було. Який самовпевнений суб'єкт!.

- Навiщо те? - Никифор кивнув на цилiндрик.

- Телефото, - не обертаючись, сказав Уранос. "Ну, фото так фото... подумав Ярковий. - Ах, телефото? Куди ж це вiн передає?"

- Чого так поспiшати? Ось пiднiмемося в iнститут, сповiстимо...

Уранос, поглянувши на свою платiвку, щось торкнув на панелi, i враз мозаїка засвiтилася тихим свiтлом. Спалахнула зiрка i в "Галактицi". Никифор помiтив освiтлену нею темну кульку (може, то Сонце i Земля), якусь мить зачудовано дивився на тремтливе сяйво, а тодi враз стрепенувся, наче прокинувся зi сну:

- А навiщо вмикати?! - Одним стрибком опинився мiж панеллю i Ураносом, вiдтиснув його грудьми. - Не смiй доторкатись! Не можна ж так легковажити... - уже примирливим тоном додав Никифор. - Невже не розумiєш?

- Я все добре розумiю, - стримано вiдказав позеленiлий Уранос. - Я тiльки хотiв перевiрити живлення.

- А я вважаю: нiякого втручання, - сказав Никифор якомога твердiше. Сповiстимо Iнтернацiональну Раду, прибудуть ученi, експерти...

- Невже тобi не кортить самому стати бiля пульта планети?

- Нi, не кортить.

- Ти ж Никифор Ярковий!

- Ну то й що?

- Де ж твiй нестримний порив? Невситима жадоба вiдкриттiв? Ти ж зовсiм не такий, як тi сiрi мiльярди суб'єктiв, що населяють Землю. Тебе зганьбили, викинули за борт, а ти... не хочеш одним порухом пальця покiнчити з усiма земними проблемами!

- Навiщо ця демагогiя?

- Ми вважали тебе цiкавим об'єктом...

- Хто це "ми"?

- Тепер можу сказати. Ми - iнопланетники.

- Що ти верзеш?

- Тобi пощастило, Никифоре, ти скоро побачиш справдi досконалу цивiлiзацiю.

- Недотепнi жарти! Годi, ходiмо звiдси!

"Невже це може бути? - билася думка. - Звiдки ж вони, цi iнопланетники? Та нi, мабуть, це якийсь шизик. Побачив все це, от i замакiтрилось..." Никифор вiдчував, як у скронях шугає кров, як несамовито бухає серце.

- За нами мiльйони парсекiв, роки невтомного полювання на Землю, продовжував Уранос, - i тепер, маючи пiд рукою потужний магнiтний генератор, я б прогавив момент. Це ти жартуєш чи, як у вас кажуть, клеїш дурня. А я вже одержав точнi вказiвки з орбiти.

Ярковий побачив по жовтавих його очах - правда! На Землю пробрався страшний, смертельно небезпечний ворог.

- Послухай, Ярковий, давай порозумiємося. Ми давно стежили за тобою. Правда, я сподiвався, що ти добиватимешся тiєї ляльки - Клари... Ах, яка нудота земне кохання! Який примiтив - подвiйнiсть людських iстот: чоловiче, жiноче! Я змушений був грати роль одного з вас... Але тепер крапка! Не наближайся! Будеш лояльним - залишимо тобi життя, тобi й твоїй Вiрi. I не тому, що ми... як це?.. ага, сентиментальнi, а тому, що ти допомiг нам виконати велику мiсiю. I для зоологiчного музею...

- Будь ти проклятий зi своєю мiсiєю! - крикнув Никифор i зненацька бухнув його кулаком у живiт.

Уранос зiгнувся, хлипнув i впав обличчям на пiдлогу. Никифор навалився на нього, мiг задушити, як хробака, але стримався. Досить, що знешкодив. Тепер треба вiдпровадити до Iнтернацiональної Ради. Над людьми ж нависла небезпека...