Українські народні пісні - Автор Неизвестен
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
Та промов до мене слово".
"Ох і рада б я та виходити
І з тобою говорити,
Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.
Так судять-гудять вражії люди,
Хотять же нас розлучити.
Ой не бий, мати, і не лай, мати,
Та не роби каліченьки,
Зав’яжи очі темної ночі
Та веди до річеньки.
Зав’яжи очі темної ночі
Та веди до річеньки.
А як приведеш та до річеньки,
Розв’яжи карі очі,
Нехай гляну я та подивлюся,
З світом божим попрощаюся.
Нехай гляну я та подивлюся,
З світом божим попрощаюся.
Ой світе ясний, світе прекрасний,
Як на тобі тяжко жити,
Ой іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати".
Ой іще тяжче молодесенькій,
Не нажившись, умирати".
Ой знати, знати, хто кого любить
Ой знати, знати, хто кого любить:
Сяде близесенько ще й приголубить. (2)
Ой знати, знати, в кого є дочки:
Втоптані стежечки через садочки. (2)
Ой знати, знати, хто не жонатий:
Білеє личенько, як в паненяти. (2)
Ой знати, знати, хто оженився:
Скорчився, зморщився та й зажурився. (2)
Ой кіт-воркіт
Ой кіт-воркіт
Та з віконця скік,
А з віконця додолу,
У зелену діброву.
Ой діброво шумова,
Приспи наше дитиня,
А дібровонька шумить,
Наше мале дитя спить.
Ой коли б той вечір
Ой коли б той вечір
Та й повечоріло,
То б моє серденько
Та й повеселіло!
Ой коли б той вечір
Та й сонечко зійшло,
То б моє серденько
Та й до мене прийшло!
"Ой прийди, прилини
Ти, яснеє сонце,
То я тебе пущу
Та й через віконце!"
Ой як упускала -
Легенько зітхала,
А як випускала -
Плакала, ридала.
Ой як випускала -
Плакала й ридала,
Вийшла за ворота -
Правдоньки питала.
"Чи ти мене любиш,
Чи з мене смієшся,
До другої ходиш
Та й не признаєшся?"
"Ой я тебе люблю
І любити буду,
Признаюсь по правді -
Сватати не буду!
Не позволять батько,
Не позволять мати,
Ще й рід не позволить
Дівчиноньку взяти.
Ще й рід не позволить
Дівчиноньку взяти...
Стиха говорімо,
Щоб не вчула мати!"
Ой кум до куми залицявся
Ой кум до куми залицявся,
Посіяти конопельки обіцявся.
Він сіяв, присівав,
Присіваючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Вибирати конопельки обіцявся.
Він брав, вибирав,
Вибираючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Змолотити конопельки обіцявся.
Він їх молотив,
Молотячи говорив:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Вимочити конопельки обіцявся.
Він мочив, примочав,
Примочаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Витіпати конопельки обіцявся.
Він тіпав, витіпав,
Витіпаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Випрясти конопельки обіцявся.
Він пряв, випрядав,
Випрядаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Їй наткати полотна обіцявся.
Він ткав, витикав,
Витикаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Їй пошити сорочечку обіцявся.
Він шив, вишивав,
Вишиваючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой кум до куми залицявся,
Одягнути сорочечку обіцявся,
Він її одягав,
Одягаючи казав:
"Ти, кума, ти, душа,
Ти кругом, кума, ох і хороша!"
Ой летіла горлиця
Ой летіла горлиця через сад,
Через сад, гей!
Розпустила пір’ячко на ввесь сад,
Гей, на ввесь сад!
Ой хто ж теє пір’ячко ізбере,
Ізбере, гей!
Отой мене, молодую, забере,
Гей, забере!
На курочці пір’ячко рябеє,
Рябеє, гей!
Любімося, серденько, обоє,
Гей, обоє!
На курочці пір’ячко в один ряд,
В один ряд, гей!
Любімося, серденько, в один лад,
Гей, в один лад!
Ой лопнув обруч
Ой лопнув обруч коло барила,
Дівчина козака та й обдурила.
Приспів:
Ой думалося,
Передумалося,
Одур голову бере,
Піп далеко він живе!
Ой чия ж це хата незаметеная,
Ой чия ж це дівчина незаплетеная?
Приспів:
Ой думалося,
Передумалося,
Одур голову бере,
Піп далеко він живе!
Ой чия ж це хата незарубленая,
Ой чия ж це дівчина незарученая?
Приспів:
Ой думалося,
Передумалося,
Одур голову бере,
Піп далеко він живе!
Ой лопнув обруч біля діжечки,
Дівчата мої сироїжечки!
Приспів:
Ой думалося,
Передумалося,
Одур голову бере,
Піп далеко він живе!
Ой лопнув обруч біля мазниці,
Дівчина козака вдарила по пиці.
Приспів:
Ой думалося,
Передумалося,
Одур голову бере,
Піп далеко він живе!
Ой маю я чорні брови
"Ой маю я чорні брови,
маю карі очі!
Чом ти мене, козаченьку,
Любити не хочеш?"
"Як ти хочеш, дівчинонько,
щоб тебе любити,
Зроби місток через ярок,
Щоб добре ходити!"
"Ой коли б я, козаченьку,
свої майстри мала,
Я би тобі через ярок
Місток збудувала!
Я би місток збудувала,
ще й помалювала,
Я би тобі доріженьку
Плиточками вклала!
Прийди, прийди, мій миленький,
звечора до мене, -
Зготувала стара мати
Вечерю для тебе!
Ми сядемо вечеряти
в сінях на порозі
Та будемо дивитися,
В кого які брови!"
Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить. (2)
Порубаний, постреляний,
Китайкою покриваний. (2)
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою. (2)
А ніженьки китайкою,
А рученьки нагайкою. (2)
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче. (2)
"Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький! (2)
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою. (2)
Біжи, коню, дорогою
Степовою широкою. (2)
Та прибіжиш під батьків двір,
Та вдаришся під частокіл. (2)
Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни коло плота. (2)
Вийде сестра - розгнуздає,
Вийде мати - розпитає: (2)
"Ой коню мій вороненький,
А де ж мій син молоденький?" (2)
"Не плач, мати, не журися,
Та вже твій син оженився: (2)
Та взяв собі паняночку -
В чистім полі земляночку…" (2)
Ой на горі два дубки
Ой на горі два дубки, (2)
Ой на горі два дубки, два дубки
Зібралися до купки.
Вітер дуба хитає, (2)
Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:
"Ой, дівчино, чия ти? (2)
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдеш ти гуляти?"
"Ой не питай, чия я, (2)
Ой не питай, чия я, чия я,
Як вийдеш ти - вийду я!
А я дочка мамчина, (2)
А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена".
"А я в батька один син, (2)
А я в батька один син, один син -
Погуляти хоч би з ким".
Ой на горі калина
Ой на горі калина,
Під горою малина,
Калина-малина,
Чубарики-чубчики, малина.
