Мама 3.0: хочу i буду! Усвідомлене виховання через любов та прийняття - Альона Попова

Рік? Хі-хі – наступні етапи постійної пильності мами. Стежити за плитою, гострими/ріжучими/колючими предметами, вигадувати розваги, говорити з ним про все («що бачу – про те співаю»), аби збільшувати його пасивний словниковий запас, тощо.

Потім дитячий садок – а там адаптація, хвороби, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною.

Ой, а там школа – і знову адаптація, нові друзі, з якими хочу/не хочу дружити, нові слова – і навіть ті, які ви не вживаєте у своєму лексиконі цілою родиною :)

А десь посередині школи – перехідний період.

А після школи…

Отже, ви зрозуміли, що це на все життя? Ви тепер завжди матимете привід для хвилювання. АЛЕ!

Якщо ви навчитеся правильно оцінювати те, що відбувається, адекватно сприймати навколишні обставини і працювати з наслідками, то хвилювання не буде. Ви просто «працюватиме з наявною ситуацією».

Так, з дитиною часом нелегко. Але не фарбуйте це «нелегко» відразу в чорний колір. Вам важко? У цьому не винна ані ваша дитина, ані чоловік, ані батьки. Це:

– ваше ставлення до ситуації або життя загалом (і у ваших руках це змінити);

– вам бракує проактивної життєвої позиції (це теж можна розвинути в собі).

Насамперед ПРАЦЮЙТЕ НАД СОБОЮ. І тоді ви станете не лише адекватною мамою, а і прикладом для своєї дитини та інших членів сім'ї: у них не залишиться інших варіантів, окрім як іти за вами.

Адже в них перед очима щаслива, любляча мама, в якої світяться очі й на обличчі усмішка. А до таких тягнуться не лише рідні, а й інші хороші та щирі люди.

Насолоджуйтеся, ловіть кожен момент – він неповторний!

Народження – диво нашого світу

Народження дитини для мене – диво. Досі незбагненно, наскільки точно все продумала природа. Всі процеси й механізми. Будь-який неакуратний рух, що повторюється, може все зіпсувати або поламати.

І якщо материнство – це чудо, то мама стає феєю, яка може бути доброю, а може – злою. І тільки вам вибирати, якою феєю ви станете.

Чи хочете ви використовувати свою чарівну паличку як батіг? Змушувати дитину прибирати, складати речі, вмиватися; кричати на неї, коли вона щось розлила або розсипала?

Або ви підете за ЇЇ природою й підтримаєте в бажанні вчитися наливати, пересипати – і створите для неї навчальний простір, де не страшно насмітити й можна відточувати свої навички аж до досконалості?

Створите розклад, де в картинках (або її власних фото) буде викладено розпорядок дня.

Організуєте середовище, де кожна річ матиме своє місце, і покажете її дитині. І тоді її внутрішня тяга до порядку допомагатиме розставляти все по місцях. Адже діткам до трьох років порядок життєво необхідний.

Не помічали, що часом можете поміняти місцями лише кілька дій вранці (наприклад, почистили зубки, а потім застелили ліжко, коли зазвичай робите навпаки), і малюк вже нервує або не в настрої?

А як карапуз старанно зачиняє дверцята шафи, якщо ви раптом забули це зробити, або поправляє постілки? Його внутрішня гармонія підказує, що так треба зробити. А ми, батьки, часто не підтримуємо прагнення малюка й чинимо так, як нам просто зручно. Часом простіше накричати, ніж дозволити йому зробити крок до власної самостійності.

«Дитина здатна побачити цілий світ у краплі роси».

Але ж ми хочемо бути добрими феями. Так давайте вчитися!

Бажана дитина – це чудо. Вчіться за нею просто спостерігати й підтримувати.

Мамине тепло

Мамине тепло – найцінніше для маленького створіння. Відчуваючи його, дитина знає, що в безпеці. Починаючи повзати, вона поступово вчиться бути якийсь час без цього тепла, але не виходить за рамки комфорту – мама має бути в зоні видимості.

З кожним днем маля відповзатиме все далі й далі, але водночас неодмінно має бачити маму. Навіть якщо тимчасово зникне з очей – не переживайте, мине кілька хвилин і малюк повернеться. Йому треба знати, що ви нікуди не ділися. Це його базова потреба до трьох років – все має бути стабільно.

Малюк лише вчиться запам'ятовувати розташування кімнат і відрізняти їх одну від одної (це – батьківська, а це – моя, тут я їм, а тут – граю).

Інша базова потреба – порядок і розпорядок. Якщо ви вийшли з кімнати й не вимкнули за собою світло, хоча зазвичай так робите, – він протестуватиме капризами. Якщо переставите меблі – теж може відреагувати невдоволенням.

Як усе в нашому світі вимірюється коливаннями – день і ніч, зима й літо, серцеві ритми, – так і дитині потрібні ці чергування – сну і відпочинку, веселої гри і спокійного читання.

Кожен малюк унікальний – спостерігайте за своїм. І ви помітите його особистий режим. І нехай він залишатиметься таким нетривалий час – спостерігаючи, ви зможете підлаштуватися під новий, а потім під наступний новий і т. д.

Завдання мами – стати гнучкою, приймати будь-яку поточну ситуацію, аналізувати, підлаштовуватися і, в разі потреби, розв'язувати її.

Якщо дитина вередлива:

– ми приймаємо її такою тут і зараз;

– даємо їй бути такою;

– аналізуємо: чи ріжуться зубки, чи змінюється погода, чи приїжджав хтось у гості тощо;

– не дратуємося;

– намагаємося мінімізувати втрати балансу: вкладаємо спати, відволікаємо на щось спокійне, шукаємо свої варіанти, які працюють тільки з вашою дитиною.

Дуже часто трапляється, що причину капризів мама може зрозуміти лише за кілька днів, коли прорізався зубок, змінилася погода, піднялася температура й малюк захворів.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: аби адекватно реагувати на вередування малюка, мама сама має бути в ресурсному стані.

Як цього добитися? Виділяти час виключно на себе. Хоча би 30—60 хвилин на день залишатися із собою наодинці. Постарайтеся знайти час і наповнювати себе щодня. І тоді ви зможете віддати родині стільки любові, скільки їй потрібно.

В останньому розділі цієї книги буде наведено найрізноманітніші варіанти наповнення себе. Я пропоную безліч можливостей як для мами немовляти, так і для мами, у якої дитина в садку або школі. Обов'язково візьміть ручку й папір, коли його читатимете, і виписуйте все, що вам відгукується, а також нові ідеї проведення часу, які спадають на думку.

Конец ознакомительного фрагмента.