КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Зі змісту закону випливає, що приховування злочину може бути вчинене лише шляхом тих фізичних дій, що зазначені в ч. 6 ст. 27 КК, тому так зване «інтелектуальне приховування», коли особа з цією метою направляє завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину або дає завідомо неправдиві показання, не містить ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК, і їх слід кваліфікувати лише за статтями 383 або 384 КК.

6. Із суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом. При цьому винний має усвідомлювати, що приховує саме злочин. Щодо тяжкості цього злочину, то для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 396 КК досить усвідомлення особою лише тих фактичних ознак діяння, що ним приховується, які свідчать про його приналежність до тяжкого чи особливо тяжкого злочину і саме так оцінюються за законом.

7. Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Якщо приховування злочину вчиняє службова особа шляхом використання свого службового становища чи перевищення службових повноважень, її дії слід кваліфікувати за статтями 364 або 365 КК незалежно від тяжкості злочину, що нею приховується. Якщо злочин, що приховується, є тяжким чи особливо тяжким, дії службової особи слід додатково кваліфікувати і за ч. 1 ст. 396 КК.

8. У частині 2 ст. 396 КК закріплене положення, згідно з яким виключається кримінальна відповідальність за приховування злочину, який вчинили члени сім’ї чи близькі родичі винного. Коло цих осіб визначено у ст. З СК та п. 11 ст. 32 КПК.

Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища, —

караються штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він порушує нормальну діяльність осіб, які беруть участь у здійсненні правосуддя в цивільному, адміністративному та кримінальному процесі й надають необхідну правову допомогу юридичним та фізичним особам у представленні їхніх законних інтересів, захисту прав та свобод при провадженні дізнання, досудового слідства й у суді.

2. Потерпілими від злочину є: а) захисник у кримінальному (ст. 44 КПК) та адміністративному (ст. 271 КпАП) процесі; б) представник (законний представник) потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного позивача та відповідача, а також юридичної особи у цивільному (статті ПО-112 ЦПК), кримінальному (п. 10 ст. 32, ст. 52, п. З ч. 1 ст. 253, статті 441-443 КПК) чи адміністративному (ст. 270 КпАП) процесі.

3. Склад злочину, передбачений ст. 397 КК, є формальним і з об’єктивної сторони вчиняється шляхом дії, яка є втручанням у будь-якій формі в правомірну (законну) діяльність захисника чи представника особи і полягає: а) у створенні перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника або представника особи; б) у порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Втручання є впливом на свідомість та волю захисника або представника особи, для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної (бездіяльність) поведінки. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення самого діяння, спрямованого на створення перешкод для здійснення законної діяльності зазначених осіб з надання правової допомоги чи на порушення гарантій такої їх діяльності та професійної таємниці.

4. Вчинення в будь-якій формі перешкод означає створення перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги шляхом застосування психічного або фізичного впливу (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних матеріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права захищати чи представляти інтереси клієнта в процесі тощо). На кваліфікацію злочину не впливає, на якій стадії процесу створюються перешкоди для законної діяльності захисника чи представника особи і при розгляді якої категорії справ здійснюється втручання. Форми (усна, письмова) та способи такого втручання можуть бути різними: прохання, умовляння, рекомендації, вказівки, вимоги, розпорядження, обіцянки різних вигод тощо.

5. Однак, якщо способом втручання в діяльність захисника чи представника особи є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність винного настає за спеціальною нормою КК. Зокрема, якщо фізичне насильство чи погроза його застосуванням (ст. 398 КК), знищення чи пошкодженням майна (ст. 399 КК) або посягання на життя захисника чи представника особи (ст. 400 КК) використовувались як спосіб створення перешкод у їх діяльності з надання правової допомоги або порушення її гарантій та професійної таємниці і тим самим були формою втручання в здійснення такої діяльності, то дії винного слід кваліфікувати тільки за статтями 398—400 КК.

6. Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є будь-які протиправні дії, які можуть полягати: в проханні, вимозі чи примушуванні надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; у незаконному прослуховуванні їхніх телефонних розмов; у порушенні порядку призначення захисника або допуску представника до участі в справі; у необгрунтованій забороні використання науково-технічних засобів під час провадження слідчих дій; у відмові в наданні доказів тощо.

7. Втручання повинне мати незаконний характер, а діяльність захисника чи представника, навпаки, — законний. Якщо втручання в діяльність захисника чи представника особи містить ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, до знищення чи підроблення документів), дії винного утворюють сукупність злочинів.

8. Діяльність захисника чи представника особи, в яку здійснюється незаконне втручання, має бути пов’язана з наданням правової допомоги. Тому втручання в іншу діяльність (наприклад, наукову, публіцистичну, педагогічну тощо) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 397 КК.

Не може розглядатись як втручання в діяльність захисника чи представника особи і звичайне прохання, не пов’язане з впливом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму (наприклад, звернення родичів підзахисного до адвоката з проханням врахувати які-небудь обставини).

Не можуть кваліфікуватися за ст. 397 КК і такі дії винного, які вчиняються ним з мотивів помсти вже після того, як захисник чи представник особи виконали свої обов’язки з надання правової допомоги. За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 398—400 КК.

9. За частиною 2 ст. 397 КК настає відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (див. коментар до ст. 364 КК), яке являє собою втручання в діяльність захисника чи представника особи, вчинене службовою особою, яка використовує для цього своє службове становище. Якщо такою службовою є особа, яка провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, і її втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 374 та 397 КК (див. коментар до ст. 374 КК).

10. Суб’єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу.

11. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 397 КК є приватна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 397 КК — тільки службова особа.

Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, —

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження —