КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

У разі використання підроблених документів з метою ухилитися від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах дії винної особи додатково слід кваліфікувати за ст. 212 КК (п. 13 постанови ПВСУ «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 26 березня 1999 р. № 5 (Постанови (1963-2000)… - С. 154).

14. Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення (надання) підробленого документа, незалежно від того чи вдалося винному досягти поставленої мети.

15. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

16. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 359. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації

1. Незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охороню-ваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Обмеження права на таємницю приватного життя має винятковий і тимчасовий характер. Статтею 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП (ВВР. - 1992. - № 22. -Ст. 303) із змінами, внесеними законами України від 18 січня 2001 р. № 2246-ІІІ та від 3 квітня 2003 р. № 662-ІУ (ОВУ. - 2003. - № 17. -Ст. 741), регламентовано порядок зняття інформації з каналів зв’язку, здійснення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів негласного одержання інформації.

У статті 4 Закону наголошується, що оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності і дотримання прав і свобод людини.

2. Суспільна небезпечність розглядуваного злочину полягає в тому, що він порушує встановлений порядок використання спеціальних технічних засобів негласного одержання інформації, принижує авторитет органів державної влади, посягає на конституційні права та свободи громадян.

3. Предмет злочину — це відповідна інформація, яка не призначена для передачі будь-якими каналами зв’язку, а відображає безпосереднє спілкування між людьми у процесі їх повсякденного життя і роботи. Якщо ж інформація, яка отримується за допомогою технічних засобів, незаконно прочитується з листів, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, таке діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 163 КК.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, за допомогою яких отримується така інформація, — це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально створені, розроблені, запрограмовані або модернізовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. До таких засобів належать спеціальні технічні засоби для негласного: а) отримання та реєстрації аудіоінформації; б) візуального спостереження та документування; в) прослуховування телефонних переговорів;

г) перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв’язку; д) контролю поштових повідомлень і відправлень; е) обстеження предметів і документів; є) проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об’єкти та їх обстеження; ж) контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об’єктів; з) отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі (п. 1.3 «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного отримання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв’язку, іншими засобами негласного отримання інформації», затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Службою безпеки України від 29 січня 2001 р. № 17/17 (ОВУ. - 2001. - № 7. - Ст. 289).

Наведений перелік видів спеціальних технічних засобів є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Спірні питання щодо належності до спеціальних технічних засобів конкретного технічного засобу вирішуються експертно-технічною комісією Служби безпеки України.

Для негласного отримання інформації можуть використовуватись і будь-які інші технічні засоби: фотоапарати, відеокамери, диктофони тощо. Проте такі засоби мають інше цільове призначення і не є предметом злочину, передбаченого ст. 359 КК, а тому їх використання для негласного отримання інформації має кваліфікуватися, за наявності підстав, як службовий злочин чи злочин, пов’язаний з незаконним збиранням певного виду інформації, наприклад, як незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК), або відомостей, що становлять державну таємницю (ст. 114 КК).

Тим більше не є предметом злочину вироблені кустарним способом технічні засоби негласного отримання інформації, їх використання з метою негласного отримання інформації не утворює складу злочину, передбаченого ст. 359 КК. За наявності всіх необхідних ознак такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями 111, 114, 231 КК.

4. З об’єктивної сторони злочин характеризується лише активними діями — незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, тобто незаконним застосуванням таких засобів для негласного отримання інформації шляхом таємного прослуховування і спостереження, у тому числі з використанням відеозапису, оптичних приладів тощо.

Використання спеціальних технічних засобів — це їх застосування за цільовим призначенням.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації можуть використовуватися лише оперативними підрозділами МВС України, Служби безпеки України, прикордонних військ, управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту з питань виконання покарань за наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у порядку, передбаченому частинами 2, З ст. 8 цього Закону та ст. 187 КПК.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб безвісно відсутніх; розвідувально-підривну діяльність спец-служб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави (ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону).

5. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» негласне зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншої кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації провадяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Зазначені заходи можуть також здійснюватись у порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення розвідувально-нідривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій. Порядок надання дозволу на зняття інформації з каналів зв’язку визначається ст. 187 КПК: такий дозвіл надається постановою голови апеляційного суду чи його заступника за поданням слідчого, погодженого з прокурором, за місцем провадження слідства.