Українські народні пісні - Автор Неизвестен

"Що ж він робить, виробляє?"

"Ой да мідні трубочки виливає. (2)

Ой да хазяїн його лає:

"Чого в тебе, парень, роботи немає?" (2)

Ой як поїхав хазяїн із дому,

Ой да наробили хлопці лому. (2)

Хлопці трубочки розвалили,

Ой да по заводу пар пустили. (2)

Пошла паронька по заводу,

Ой да пошла славонька по народу

Да на ту дівчиноньку, що без роду.

А я тії славоньки не боюся,

Да й на тій дівчиноньці оженюся! (2)

Віють вітри, віють буйні

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться...

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються!

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде;

Хто щасливим був часочок,

Повік не забуде.

Хто щасливим був часочок,

Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі:

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?..

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?..

Що на полі, на пісочку,

Без роси на сонці...

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

"Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися!

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю".

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю".

До кого ж я пригорнуся

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

Гаю, гаю, зелен розмаю

Гаю, гаю, зелен розмаю,

Любив дівчину, сам добре знаю. (2)

Любив дівчину півтора року,

Доки не дізнали вороги збоку. (2)

А як дізнали - розщебетали...

Бодай же вони щастя не знали! (2)

Сусіди близькі, вороги тяжкі,

Пийте, гуляйте, як самі знайте! (2)

Пийте, гуляйте, як самі знайте,

Де двоє ходять, не розлучайте! (2)

Гей, була в мене коняка

Гей, була в мене коняка,

Та й коняка-розбишака,

Була шабля, ще й рушниця,

Ще й дівчина-чарівниця.

Була шабля, ще й рушниця,

Ще й дівчина-чарівниця.

Ту коняку турки вбили,

Ляхи шаблю пощербили,

І рушниця поламалась,

І дівчина відцуралась.

І рушниця поламалась,

І дівчина відцуралась.

За Бунжацькими степами

Їдуть наші з бунчуками.

А я з плугом і з сохою

Понад нивою сухою.

А я з плугом і з сохою

Понад нивою сухою.

Гей, гей, гей, мій чорний воле!

Степ широкий, стерня коле.

Вітер віє-повіває,

Казаночок закипає.

Вітер віє-повіває,

Казаночок закипає.

Повіває вітерочок,

Закипає казаночок.

Скоро все засне під млою,

Йдіть вечеряти зо мною.

Скоро все засне під млою,

Йдіть вечеряти зо мною.

Гей, хто в лісі відгукнися,

Гей, хто в полі, відкликнися!

Йдіть до мене вечеряти,

Серце моє звеселяти.

Йдіть до мене вечеряти,

Серце моє звеселяти.

Зву. Луна за лугом гине...

Казаночок стигне, стигне.

Віє вітер, повіває,

Казаночок застигає.

Гей, нуте, хлопці

Гей, нуте, хлопці - славні молодці,

Чом ви смутні, невеселі?

Чом не чувати пісні гучної?

Чом стало тихо в оселі?

Чом не чувати пісні гучної?

Чом стало тихо в оселі?

Ну ж, заспіваймо - духу піддаймо!

Може, нас лихо застало?

Може, в хазяйки мало наливки?

Пива чи меду не стало?..

Може, в хазяйки мало наливки?

Пива чи меду не стало?..

Гей, наливаймо повнії чари

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

Щоб в Україні нам засіяла

Ясная зіронька з неба:

Зіронька тая - Воля святая, -

Більшого щастя не треба!..

Зіронька тая - Воля святая, -

Більшого щастя не треба!..

Випиймо ж, хлопці! Пиймо, молодці!

Пиймо, поки іще п’ється!

Поки недоля нас не спіткала!

Поки ще лихо сміється!..

Поки недоля нас не спіткала!

Поки ще лихо сміється!..

Вдармо ж об землю лихом-журбою,

Щоб стало жить веселіше!

Пиймо за Волю! Пиймо за Долю!

Пиймо за все, що миліше!

Пиймо за Волю! Пиймо за Долю!

Пиймо за все, що миліше!

Гей, наливайте повнії чари

Гей, наливайте повнії чари,5

Щоб через вінця лилося,

Щоб наша доля нас не цуралась,

Щоб краще в світі жилося!

Вдармо ж об землю лихом-журбою,

Щоб стало всім веселіше.

Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,

Вип’єм за все, що миліше!

Пиймо ж, панове, пиймо, братове,

Пиймо ж, ще поки нам п’ється,

Поки недоля нас не спіткала,

Поки ще лихо сміється.

Глибока кирниця, глибоко копана

Глибока кирниця, глибоко копана,

Там стоїть дівчина,6 як намальована.

Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) як намальована.

При кирниці стала, водиці набрала,

Про свого Йвасика милого думала.

Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) милого думала.

Якби тя, Йвасику, на дні зобачила,

То зараз би-м туди в кирницю скочила.

Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) в кирницю скочила.

Найперш би вкинула цей гарний віночок,

Що я його сплела з рожевих ружечок.

Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) з рожевих ружечок.

Ой ні, я не скочу - кирниця глибока,

Кирниця глибока і зимна в ній вода.

Ла-ла-ла-ла-ла, ха-ха, (3) і зимна в ній вода.

Гойда, гойда, гойдаша

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобилка, там лоша.

Наїлися лободи,

Поскакали до води.

Гойда, гойда, гойдаша,

Де кобилка, там лоша.

Ми кобилку продамо,

А лошатко зростимо.

Гомін, гомін, гомін по діброві

Гомін, гомін, гомін по діброві,

Туман поле покриває,

Туман поле, поле покриває,

Мати сина проганяє:

"Іди, сину, іди пріч від мене,

Нехай тебе орда візьме!"

"Мене, мамо, мене орда знає -

В чистім полі обминає".

"Іди, сину, іди пріч від мене,

Нехай тебе турчин візьме!"

"Мене, мамо, мене турчин знає

Сріблом-злотом наділяє".

"Іди, сину, іди пріч від мене,

Нехай тебе ляхи візьмуть!

"Мене, мамо, мене ляхи знають

Медом-вином напувають".

Іди, сину, іди пріч від мене,

Нехай тебе москаль візьме!"

"Мене, мамо, мене москаль знає -

Давно уже підмовляє".

Гомін, гомін, гомін по діброві,

Туман поле покриває,

Туман поле, поле покриває,

Мати сину промовляє:

"Вернись, синку, вернись додомоньку,

Змию тобі головоньку".

"Мені головоньку дощі змиють,

А висушать буйні вітри".

Гриць мене, моя мати

Гриць мене, моя мати,

Гриць мене полюбив,

Гриць мені, моя мати,

Черевички купив.

Купив мені черевички

За цілого п’ятака,

Щоб я зранку до вечора

Вибивала тропака.

Очеретом качки гнала,

Спотикнулась та й упала:

За те мене мати била,

Щоб я хлопців не любила.

Ой я хлопців не любила,

Тільки Петра та Данила,

Грицька, Федька та Івана,

Марка, Стецька та Романа.

Та Ігната, та Уласа,

Що танцює вихилясом,

За Трохима ж під кінець

Побив мене пан-отець.

Грицю, Грицю, до роботи

Грицю, Грицю, до роботи!

В Гриця порвані чоботи...

Грицю, Грицю, до телят!

В Гриця ніженьки болять...