КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в спричиненні шкоди природному ресурсу землі, негативній зміні її структури, родючості тощо.

2. Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі охорони і використання земель, їх придатності за призначенням.

3. Предмет злочину — див. п. 4 коментарю до ст. 239 КК.

4. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак: а) діяння (дія або бездіяльність) — безгосподарське використання земель; б) суспільне небезпечні наслідки — тривале зниження або втрата їх родючості, виведення земель з сільськогосподарського обороту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту; в) причинний зв’язок між діянням та наслідками.

Безгосподарське використання земель може виявлятися у використанні земель сільськогосподарського призначення для інших потреб, в перенасичуванні пестицидами та іншими агрохімікатами тощо.

Тривале зниження родючості землі — зниження здатності землі, її врожайності протягом трьох і більше років.

Втрата родючості землі — це суттєве зниження властивості землі або повна втрата її продуктивності щодо вирощування сільськогосподарських культур.

Виведення земель з сільськогосподарського обороту — це тимчасове припинення (консервація) використання земель, внаслідок доведення ґрунтів до деградації, яка не дає можливості для відтворення їх природних властивостей і використання для вирощування сільськогосподарських культур.

Змивання гумусного шару означає таке використання земель, яке призводить до вимивання верхнього шару ґрунту, в якому зосереджені запаси гумусу.

Порушення структури ґрунту — це така зміна його механічного та технічного складу під впливом надмірного антропогенного навантаження, водної і вітрової ерозії, забруднення, що призводить до втрати (повної або часткової) родючості ґрунту.

Між безгосподарським використанням земель та суспільне небезпечними наслідками треба встановити причинний зв’язок.

5. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, передбачених ст. 254 КК.

6. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною або необережною формою вини.

7. Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і на яку був покладений обов’язок дбайливого ставлення до використання земель.

Розділ IX

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

Стаття 255. Створення злочинної організації

1. Створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також керівництво такою організацією або участь у ній, або участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також організація, керівництво чи сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об’єднань злочинних організацій або організованих груп —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю.

1. Необхідною умовою забезпечення прав і свобод людини і громадянина, гідних (нормальних, безпечних) умов їх життя, збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей є надійна охорона громадської безпеки. Тому вона вперше в історії України віднесена законодавцем до числа самостійних важливих стрижневих цінностей (об’єктів), правове забезпечення охорони яких має своїм завданням КК (ст. 1), а в його Особливій частині вперше передбачена відповідальність за посягання на цей об’єкт в самостійному розділі.

2. Громадська безпека є елементом, складовою частиною, однією із сфер національної безпеки України, яка визначається в Законі України «Про основи національної безпеки України» як «захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам» (Голос України. - 2003. - 22 липня. - № 134 (31-34).

3. Відбиваючись у суспільній психології, психології суспільства, громадська безпека утворює такий стан суспільної свідомості, такий соціальний настрій, який характеризується відсутністю загроз життю і здоров’ю, свободі, недоторканності та безпеці людей, власності та іншим цінностям, люди почувають себе в безпеці, є вільними від страху. Громадська безпека утворює атмосферу громадського спокою, обстановку впевненості в надійності та ефективності захисту від ймовірних злочинів, у наявності для цього відповідних гарантій, відчуття безпеки, на яку можна покластися, в якій впевнені, яка заспокоює. Зворотною стороною потреби в громадській безпеці є стан громадського неспокою, стурбованості в надійній охороні спільноти, відчуття незахищеності від злочинних посягань, наявності небезпеки, загроз для життя, здоров’я, майна та інших цінностей, почування втрати безпеки, її відсутності, страх за життя і майно тощо.

4. Суспільна небезпечність злочинів проти громадської безпеки полягає в тому, що вони порушують безпечні умови життєдіяльності — загальну (спільну) безпеку, безпеку життя, здоров’я, власності широкого і невизначе-ного кола осіб та безпеку інших цінностей суспільства, створюють небезпеку настання тяжких наслідків, а нерідко їх і заподіюють.

5. Громадська безпека як родовий об’єкт злочинів представляє собою безпеку від джерел підвищеної небезпеки, а саме: злочинних організацій, терористичних груп та інших злочинних об’єднань, зброї, предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, вогню тощо.

6. Застосування зброї масового знищення, її розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування є злочинами проти безпеки людства (див. коментар до статей 439 і 440 КК).

7. Безпека виробництва і безпека руху та експлуатації транспорту є спеціальними видами громадської безпеки і тому злочини проти них передбачені у окремих розділах Особливої частини КК — відповідно в Х і XI.

8. Як правило, обов’язковою ознакою злочинів проти громадської безпеки є наявність зброї або предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони є засобами (знаряддям) або предметами цих злочинів. До їх числа належать:

певні види зброї (статті 257, 258, 260, 262, 263, 264 КК);

радіоактивні, хімічні, біологічні та вибухонебезпечні матеріали, речовини, предмети (статті 257, 258, 259, 260, 261 КК);

бойові припаси (статті 257, 258, 260, 261, 262, 263, 264 КК);

вибухові речовини (статті 257, 258, 259, 260, 262, 263, 267, 269 КК);

вибухові пристрої (статті 257, 258, 259, 260, 262 КК);

радіоактивні матеріали (статті 257, 259, 260, 261, 262, 265, 266, 267 КК);

легкозаймисті речовини (ч. 2 ст. 267, ст. 269 КК);

їдкі речовини (ч. 2 ст. 267 КК);

небезпечні відходи (ч. 2 ст. 268 КК).

9. Природа зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, полягає в тому, що вони є джерелами підвищеної небезпеки для життя і здоров’я людей, майна та довкілля. Ця внутрішня, притаманна їм здатність знищення, пошкодження навколишнього середовища, тобто володіння уражаючим ефектом, є їх об’єктивною і основною ознакою. Тому предмети злочинів проти громадської безпеки мають бути придатними для спричинення руйнувань, пошкодження, знищення оточення, мати властивості ураження людини, спричинення їй смерті чи тілесних ушкоджень, значної майнової шкоди. Якщо ознаки придатності ці предмети не мають, поводження з ними не може спричинити шкоду громадській безпеці.

10. Зброя та предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, призначені або можуть бути використані як засіб ураження живої цілі, знищення чи пошкодження оточуючого середовища. В них міститься можливість їх використання як засобів вчинення злочинів, безпосереднього спричинення шкоди.

11. У випадках, коли для вирішення питання про те, чи є відповідні предмети зброєю, радіоактивними, хімічними, біологічними, вибухонебезпечними матеріалами, речовинами, предметами, бойовими припасами, вибуховими пристроями, вибуховими, їдкими або легкозаймистими речовинами, а також для з’ясування їх придатності до використання за цільовим призначенням, потрібні спеціальні знання, слід призначити експертизу. Для з’ясування лише придатності предмета до використання за цільовим призначенням достатньо участі спеціаліста.

12. Щоб запобігти небезпеці спричинення шкоди життю і здоров’ю людей та іншим цінностям суспільства, попередити нещасні випадки і злочини з використанням зброї та предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення, і використовувати їх лише в суспільне корисних цілях, існує ціла система норм (правил) поводження з ними — порядок їх виготовлення, придбання, ремонту, зберігання, носіння, користування, обліку, перевезення, пересилання тощо. Ці правила можуть бути як загальноприйнятими, так і встановленими державою.