Планета трьох сонць (Сигнали з всесвiту - 2) (на украинском языке) - Владимир Бабула

Пiсля приходу четвiрки з "Променя" вченi роздiлилися на три робочi команди. Одна взяла на себе атомнi реактори i житло, друга - науковi дослiдження, а третя - околицi, головним чином Долину вогнiв, як її тепер називали.

Група Молодiнової готувалася в похiд до квартян дуже старанно. Склали детальний список апаратiв, iнструментiв та зброї, якi слiд було взяти в дорогу. Не забули також про альпiнiстське спорядження та палатки, на випадок, якщо де-небудь доведеться отаборитись. Коли все це склали в купу, то жахнулись.

- Цього б не потягли й велетнi, а везти нема на чому! - бiдкався Фратев.

- Машина теж не допомогла б, - засмiялась Молодiнова. - Квартяни навряд чи побудують нам асфальтовану дорогу аж до виходу з пiдземелля.

- Хай я буду четвертим сонцем над Квартою, якщо я не натрапив зараз на генiальну iдею! - вигукнув за хвилину Фратев.

Ватсон, який стояв бiля нього, здригнувся:

- Хоча б був такий генiальний, як крикливий!.. Хiба можна отак горлати?!

- Коли я вам розповiм, то й ви закричите з радостi! Сiдайте, друзi, та тримайтесь за землю. Починаю... Отже, вантаж нам понесе балон, наповнений гелiєм...

- Ви маєте на увазi рятiвний балон ракетного лiтака? Це справдi дотепна думка! - жваво погодився Ватсон. - Я про нього зовсiм забув.

- Скiльки рятiвних балонiв є взагалi на "Стрiлi" й "Ластiвцi"? зосереджено запитала Молодiнова.

Фратев пiдрахував i показав на пальцях:

- Рiвно десять... Ага, я зрозумiв! Я вже знаю, куди ви цiлите цим запитанням. Адже я не такий уже й дурень! Ви маєте на увазi, що ми можемо використати балони не тiльки як носiїв, а й як лiтальнi апарати. Чи правий я? Чи вiрно я проник у тайники ваших думок?

- Ви, безперечно, ясновидець! - засмiялась Молодiнова. - В дорозi ми, безумовно, зустрiнемось з багатьма перепонами, - хоча б з такими, як провалля та кам'янi стiни, якi без балонiв довелося б долати з труднощами, i даремно витрачати дорогоцiнний час.

- Нашi балони дадуть ще одну перевагу: вони допоможуть нам втекти вiд небезпеки, якщо квартяни несподiвано нападуть на нас, - мiркував Ватсон.

- Навряд! - струснув головою Фратев. - Я квартян бачив на власнi очi, хай здалеку. Не забувайте, що це - хитрi створiння, та ще й озброєнi досконалiшими лiтальними апаратами, анiж нашi незграбнi балони. Уявляю, як скiнчилася б для нас така сутичка!

- Не малюйте чорта на стiнi, цiлком досить з нас настiнного живопису наших художникiв-початкiвцiв! - засмiялась Молодiнова.

До "вiтальнi" зайшов Северсон. Вiн був мокрий, немов його щойно витягли з води.

- З якого часу ви купаєтесь у одязi? - запитав його Ватсон з посмiшкою.

- Хай би отак чортiв скупало! - обурювався Северсон. - Ще нiколи в життi не потрапляв пiд такий душ. Я ото собi спокiйненько гуляю Накритим столом, коли це раптом примчав вихор, а з ним перевалили через наш "дах" важеннi хмари. Потiм полив такий дощ, як перед всесвiтнiм потопом. Я завжди говорив: ця Проксима - хазяїн поганої погоди. Ще по обiдi, коли я її бачив над обрiєм, я вiдчув, що вона не принесе нам нiчого доброго.

- Бурi й дощi, на щастя, тут довго не тривають. Коли вирушимо? звернулась Молодiнова до членiв своєї групи.

- Хто зволiкає, - час у себе викрадає! Я за те, щоб вирушити завтра ж уранцi. В усякому разi, будемо мати гарантiю хорошої погоди, запропонувала Свозилова.

Але цього разу злива вже не була короткочасною. Цiлу нiч лило як з вiдра, а вранцi так само. Небо увесь час було затягнуто темними хмарами, якi й не збирались розвiюватись. Похiд змушенi були вiдкласти на день, потiм ще на один день...

Настав довгий перiод дощiв.

***

Краус влетiв до обсерваторiї "Променя" захеканий, Урочисто махаючи в повiтрi мокрою фотографiєю.

- Поглянь, що я виявив на не знайомiй нам частинi планети!

Мак-Гардi дивився на приятеля так, нiби не розумiв змiсту його слiв. До фотографiї вiн не виявив нiякого iнтересу.

- Чого стоїш як стовп? Опам'ятайся! Чи не знаєш взагалi, яке значення має для нас ця фотографiя?! Це - перший речовий доказ, що квартяни є цивiлiзованими людьми. Далеко переконливiший, анiж вогнi в долинi. Дивись, тут мiстяться якiсь будови, а од них розбiгаються на три боки рiвнi дороги. А ось - ось нарештi аеродром! - показав вiн на прямокутний майданчик на знiмку.

Мак-Гардi продовжував мовчати.

- Що трапилось? Може, тобi погано? Ти блiдий як стiна!.. - глянув на нього Краус уважнiше.

- Менi погано... - насилу вимовив нарештi Мак-Гардi i погладив собi шию. Пiдiйшов до вiдеофону i накрив його екран аркушем паперу. - Я не хотiв би, щоб нас зараз тут побачив Мадараш. Береженого й бог береже!

- Скажи менi нарештi, що з тобою сталось? - наполягав Краус.

- Не поспiшай так, бо нема чого поспiшати. Чи, може, ти нiяк не дочекаєшся, поки тобi накинуть петлю на шию?

- Петлю на шию? Чому? - збентежився Краус.

- Доктору Заяцу вдалося використати гравiтацiю для зв'язку...

- Це, звичайно, чудесно, але який зв'язок має це з шибеницею?

- А ось який... - Мак-Гардi витягнув з кишенi круг паперової стрiчки i розмотав перед очима у Крауса.

- Контрольний запис з астрогравiметра... Як ти розгадав? Я не розумiю анi бельмеса!

- Три хвилястi рисочки - тире. Двi хвилястi рисочки - крапка. Одна хвиляста риска - роздiловий знак мiж словами та фразами, - сказав глухим голосом Мак-Гардi i почав висвистувати сигнали азбуки Морзе.

- Зрозумiв: "Повiдомлення для "Променя"... - Краус вихопив у Мак-Гардi стрiчку з рук i почав читати уголос: - "Увага, увага! На борту вашого корабля перебувають три небезпечнi безумцi, якi називають себе членами "Братства сильної руки". Їхнi колеги ховались у Африцi. При необережному поводженнi з атомною бомбою вони були знищенi. Єдиний з них, що пережив вибух, зiзнався перед смертю, що це - Грубер та Мак-Гардi. Третього смертельнопоранений не назвав. Ви повиннi розкрити самi... Тримайте злочинцiв у iзоляцiї та чекайте дальших повiдомлень... Президiя Всесвiтньої Академiї наук, Хотенков... Повторюємо: важливе повiдомлення для "Променя".

Голос зрадив Крауса.

- Жахливо! - прошепотiв Мак-Гардi. - Повiдомлення я виявив пiвгодини тому, коли перевiряв апарати. Щастя, що запопав його я, а не хтось iз них...

- Даремно себе заспокоюєш. Академiя, безперечно, буде повторювати повiдомлення доти, поки про нього дiзнаються й iншi. Ну, що тепер?

- Потягнеш з нами далi чи зрадиш? - запитав замiсть вiдповiдi Мак-Гардi i одразу ж додав: - Тебе в повiдомленнi не називають... Але попереджаю, що тобi це все одно не допоможе. Подбаю, щоб ти разом з нами тягнув до кiнця...

- Я не маю сумнiву щодо цього, адже ти - джентльмен!.. Але твої побоювання - марнi... Зараз важливiше вирiшити: що робити?.. Найкраще, гадаю, буде, коли це повiдомлення ми приховаємо й покаємось самi. Самокритично битимемо себе в груди, заявимо, що усвiдомили злочиннiсть своїх планiв i що все спокутуємо сумлiнною працею...