Таємна водичка. Дитяча казка - Володимир Безверхній
Шрифт:
Интервал:
Закладка:
– Це одна з властивостей водичок?
– Безумовно. Ти та інші люди повинні бути в безпеці. Це – найперше правило. Адже дорога – річ серйозна.
– Розумію, не маленький, – погодився хлопчик і зручно вмостився на сидінні.
Запрацював мотор, і джип поїхав.
Здавалося, вулиця спала. Обминули кілька будинків і невеличкий парк. Тут машин побільшало. Хлопчик уважно слідкував за дорогою. Жоден автомобіль не порушував правил дорожнього руху.
– Затишшя, – промовив він. – Без будь-яких подій.
– Можливо, все ще попереду, – зауважив джип.
Несподівано майже поруч із ними промчала іномарка, яку переслідувала міліція.
– Погоня! Справжня погоня! – вигукнув Віталік та увімкнув найбільшу швидкість. – Джипику, вперед!
Жовтий автомобіль намагався відірватися від міліції.
– Від нас не втечеш! Все одно наздоженемо! – у запалі кричав хлопчик і впевнено керував. Невідомий вилетів на зустрічну полосу руху. Почулося, як гальмують машини. Кілька з них миттю опинилося на узбіччі дороги. Вміло маневруючи, переслідуємий звернув у вузеньку вуличку.
– Що робити? – захвилювався Віталік.
Поруч промайнула машина міліції. Вона їхала туди, де тільки-но зникла іномарка.
– Вмикай сканер, – якомога спокійніше сказав джип. – Він покаже об’єкт, що має найбільшу швидкість. Невідомий від нас не сховається.
Хлопчик натиснув комбінацію кнопок. З’явилося чотири зелених трикутника, що повільно рухалися дорогою. Раптом кілька ліній зійшлися в одній точці і Віталік побачив червоний квадрат, який їхав зі швидкістю, недопустимою у межах міста.
– Знайшов!
– Добре. Він намотає зайвий кілометр, а ми виграємо в часі.
Віталік уважно дивився на сканер. Відстань між ними зменшувалась.
Конец ознакомительного фрагмента.